МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Десятеро собак оточили вовка. Ніхто не наважувався напасти першим. Вони знали: той, хто виявиться найсміливішим, певно, загине від зубів страшного деспота.
Аж тут з'явився маленький білий
песик. На фоні велетенських догів він був схожий на м’ячик для гольфу, який
нетерпляче підстрибував. Ні миті не вагаючись, Снап кинувся до горла страшного
вовка. Собаки застигли в передчутті битви на смерть. Аж раптом…
Дандер випередив Снапа. Зробивши
неймовірний стрибок, він учепився в горло вовка, поки той відволікся на Снапа.
Далі ми вже нічого не бачили. Вовк, Дандер, Снап, інші собаки, хмара куряви,
гавкіт, скавучання, гарчання – все змішалося. Я гукнув на Пенруфів і ми помчали
на допомогу. Але наша допомога не знадобилася. Я гнав коня з усіх сил,
хвилюючись за Снапа, адже знав, що песик не зовсім здоровий.
Під’їхавши, ми побачили таку
картину: на землі лежав сірий вовк, могутній гігант, а в його горло вчепився
Дандер. Інші собаки стояли кільцем і гавкали. Вовк був мертвий. Хілтон ледве
вмовив Дандера розчепити зуби. Пес був страшенно втомлений. Він не вірив, що
йому вдалося вбити вовка.
Я повернув голову в пошуках
Снапа. Де ж він?
Снап стояв неподалік і
невдоволено гарчав. Виявляється, цей маленький поранений песик додав
упевненості Дандеру, якому стало соромно, що він і вся зграя такі боягузи.
Дандер, сам того не очікуючи, напав на вовка, щоб довести Снапу, що він,
улюбленець господаря, чогось вартий. Звичайно, Снап образився, що не він вийшов
переможцем.
Ми їхали додому в прекрасному
настрої. На сідлі поряд з Хілтоном сидів Дандер, тріумфально поглядаючи на
інших. Старий Пенруф разом з Гарвіном везли величезну тушу старого вовка, й
інші собаки, радісно гавкаючи, супроводжували їх. Зі мною їхав Снап, який все
ще гарчав, сердячись на всіх, але дедалі його гарчання ставало все спокійнішим
і спокійнішим.
Колективна робота
учнів 5 класу
Халчанської ЗОШ І-ІІ ступенів (2013 р.)
* * *
Фанфікшн до оповідання Е.Сетона-Томпсона "Снап" (зміна сюжету)
Нарешті! Половину справи було зроблено. Неймовірними зусиллями зграї вовка було загнано й оточено. Хижак розумів, що йому прийшов кінець, але дав зрозуміти й іншим, що просто так він не здасться. Той сміливець, що нападе на вовка, загине й сам. Собаки це розуміли, тому ніхто не наважувався напасти першим. Вони несамовито гавкали й поступово звужували кільце. Вовк настовбурчив шерсть і вишкірив страшні зуби. Він не знав, як йому вирватися з пастки, але він бачив, що собаки його бояться.
Аж раптом звідки не візьмись на
нього, мов стріла, налетів маленький білий пес. Він учепився вовкові в ніс, а
далі ми вже нічого не бачили, крім хмари пилюки, в якій змішалися всі собаки.
Ми чули скавчання, гарчання, гавкіт.
Усе закінчилося так само раптово,
як і почалося.
Під’їхавши, ми побачили, що на
землі нерухомо лежить величезний сірий вовк, а в його ніс вчепився маленький
білий песик. Я покликав Снапа. Він не реагував. Я страшенно злякався, бо
подумав, що песик загинув. Зіскочивши з коня, я підбіг до Снапа. Він ледь-ледь
махав хвостиком. Узявши собаку на руки, я побачив на його тілі дві великі рани.
Невже це кінець?
Мене привів до тями голос старого
Пенруфа:
- Чого ви стали, роззяви! Не
можна втрачати ні хвилини! Швидко їдьмо додому, адже Снапові потрібна допомога!
По дорозі він розповів мені, що
багато років присвятив ветеринарній медицині. Брати наперебій говорили, що у
всьому штаті немає кращого лікаря, аніж їхній батько. В його практиці не було
жодного випадку, щоб він не вилікував якоїсь тварини. Щоправда, бультер'єрів
він ще ніколи не лікував.
Пенруф, такий суворий з вигляду,
виявився надзвичайно чуйним і турботливим лікарем. Він обробив рани, зашив їх,
щодня робив перев'язки. Він розмовляв зі Снапом, як із давнім другом, навіть
наказав готувати песикові на обід велику порцію м'яса.
Через тиждень Снап уже бігав
фермою. Турбота лікаря Пенруфа не була марною: пес, який гарчав і гавкав на
всіх, часто підбігав до нього, вдячно лизав руки й махав хвостиком.
Настав час нам повертатися
додому. Прощаючись, Хілтон сказав:
- Снапе, ти навчив наших собак
сміливості. Це єдине, чого їм не вистачало. Завдяки тобі вони тепер безстрашно
полюють на вовків!
Колективна робота
учнів 5 класу
Халчанської ЗОШ І-ІІ ступенів (2013 р.)
До уваги вчителів світової літератури!
На сайті "Світ літератури" (сайт-переможець, учитель - Химинець Адріана Арпадівна) можна знайти тексти художніх творів, плани-конспекти уроків, фрагменти відео, інтерактивні методики, презентації та багато іншого.
Адреса сайту:
http://svitliteraturu.ucoz.ua/board/
Немає коментарів:
Дописати коментар